О як! А мені б простіше, для батьків. Не тому, що батьки нічого не розуміють. А тому, що я до батьків дуже добре ставлюся й сама – матуся. І розумію, що намагання заглибитися у тонкощі визначення самооцінки – справа нікому не потрібна. Необхідно пояснити батькам, як виховувати дитину так, щоб вона була впевненою у собі, щоб нічого не боялася, щоб уміла за себе постояти, щоб лідером була, зрештою. Адже всі мами й тата, навіть якщо вони вголос цього не говорять, дуже прагнуть, щоб їхні діти виросли саме такими.

Що таке «занижена» самооцінка?

Це коли дитина говорить про себе, що вона гірша за інших дітей у класі або в групі. Коли малюк раптом зітхне й скаже, що, швидше за все, мама й тато його не люблять, тому що він поганий, а люблять молодшого братика, бо він гарний. Коли соромиться вийти до дошки, переживаючи, що зробить щось не так і всі навколо сміятимуться.

Добре це чи погано, коли в дитини низька самооцінка? Отут і без психолога зрозуміло, що нічого гарного в такій ситуації немає й потрібно щось змінити.

Що таке «завищена» самооцінка?

Це коли дитина вважає себе найрозумнішою, найдужчою, найгарнішою, найдобрішою і взагалі людиною, найкращою у світі. Для малят-шестирічок оцінювати себе високо – явище цілком нормальне й навіть правильне. Дитина, яка зростає в любові, з батьками, які її розуміють, навчається в гарній школі, де не кричать на дітей, а люблять їх і розуміють, повинна мати завищену самооцінку. На жаль, останнім часом таке зустрічається не часто.

А що таке «гарна» самооцінка?

Таку самооцінку ще називають «адекватною». Це коли дитина вважає себе веселою, розумною, гарною, улюбленою та ін., але при цьому не вважає себе «найкращою у світі». Зазвичай критичне ставлення до себе, своїх якостей, умінь і здібностей з’являється в дітей значно пізніше, ніж у віці першокласників.

А як «виміряти» самооцінку?

Можна відвідати психолога й попросити його визначити, чи нормальна у вашої дитини самооцінка. Іноді(але потрібно сказати, що дуже рідко) такі батьки приходять. Існують спеціальні тести, що дозволяють вимірювати самооцінку дітей і дорослих будь-якого віку. Але як мама я все-таки вчинила б інакше. Я б поспостерігала за своєю дитиною і відповіла б на декілька запитань.

– Чи часто дитина говорить вам: «У мене не вийде», «Я не зможу це зробити», «Я не вмію цього робити», «Я боюся спробувати це зробити»?

– Чи впевнено вона поводиться в ситуації, коли навколо є незнайомі або малознайомі люди?

– Чи важко їй контактувати з однолітками?

– Чи трапляється, що ваша дитина критикує свої дії, результати своєї праці (малюнки, будиночок із кубиків, фігуру з конструктора)?

– Чи часто малюк запитує в мами або тата про те, чи люблять вони його і як сильно?

– Чи порівнює дитина себе з іншими дітьми, причому найчастіше не на свою користь?

Якщо на більшість цих запитань ви відповіли «так», тоді варто дійсно замислитися над дитячою самооцінкою і над тим, як допомогти дитині.

Хто або що впливає на формування самооцінки в  дитини?

Джерела самооцінки все-таки потрібно шукати в родині. Історія, про яку я розповім, саме й ілюструє це.

Мишко – хлопчик активний, і це видно з тієї хвилини, коли він увійшов до кабінету. Він навчається в першому класі всього два місяці, але за цей час тато був у школі вже неодноразово.

– Знаєте, мені здається, якщо ви почнете Мишка частіше хвалити за якісь цілком конкретні справи, успіхи, він значно менше бешкетуватиме, – говорю я татові.

– У мене інший підхід, – заперечує тато. – Дитину потрібно вчити, і причому жорстко.

– А ви Мишка хоч коли-небудь хвалите?

– Ні. І мене в дитинстві ніхто по голові не гладив. І я вважаю це правильним, тому що тільки так можна виховати нормального чоловіка.

А що ж Мишко? До кінця першого класу він побив майже всіх однокласників. Під час нашої з ним бесіди він раптом сказав мені:

– А знаєте, я дуже поганий.

– А чому ти так уважаєш?

– А як же інакше? – здивувався Мишко. – Таких поганих, як я, небагато, мої батьки зовсім зі мною змучилися. Я не розумний, тому що вчителька мене не хвалить, не гарний, тому що на святі мене не обрали Містером Усесвіту класу, і тому я такий злий. Якщо я злий, отже, повинен усіх бити.

– І що, тебе ніхто ніколи не хвалить?

– Тільки мама, але коли тато не бачить, коли його вдома немає.

От приклад того, як завдяки педагогічній позиції тата в дитини сформувалася не тільки низька самооцінка, але й агресивність.

Як впливає самооцінка на успішність?

І взагалі, впливає чи не впливає? В Інтернеті ви знайдете чимало наукових праць, у яких чорним по білому написано, що так, самооцінка впливає на успішність, і не найкраще. Це зрозуміло, тому що чим гірше дитина оцінює свої інтелектуальні здібності, тим менше вона впевнена у правильності розв’язку, у тому, чи в неї взагалі вийде розв’язати задачку або написати диктант. Найголовніший камінь спотикання для малюків із низькою самооцінкою – це контрольні роботи. Почуття страху й непевності у своїх силах паралізує дитину й не дає їй можливості використовувати свій потенціал.